Дослідницький проект в рамках конкурсу “OPUS 14”

Тип наукового проекту: Науково-дослідницька програма, реалізована в рамках коштів, виділених Національним науковим центром у конкурсі Opus 14 (науковий консорціум Познанської школи безпеки та Медичного університету ім. К. Марцинковського в Познані).

Назва проекту: Лонгітюдна оцінка змін психосоціального функціонування у пацієнтів з підлітковим ідіопатичним сколіозом до, під час та після лікування. Кількісні та якісні дослідження.

Керівник проекту: доктор наук. Єва Містерська

Головний дослідник: проф. Доктор наук н. мед. Мацей Ґловацький

Назва організаційного підрозділу, в якому працює виконавець проекту: Кафедра педагогіки та психології, факультет соціальних наук, Познанська вища школа безпеки.

Місце проведення: Кафедра дитячої ортопедії та травматології, вул. Червця 1956, 28. № 135/147 61-545 Познань.

Реєстраційний номер проекту: 2017/27/B/NZ5/02109.

Період реалізації проекту: 2018-2023

Сума фінансування: 579 761 злотих.

ПРИПУЩЕННЯ ПРОЕКТУ:

Мета проведеного дослідження / дослідницька гіпотеза. Метою проекту є лонгітюдна оцінка змін психосоціального функціонування у пацієнтів з ідіопатичним сколіозом до і після хірургічного лікування та застосування когнітивно-поведінкової терапії. Наукова мета проекту пов’язана з основною гіпотезою про те, що когнітивно-поведінкова терапія стане превентивним фактором, який захистить пацієнтів від увічнення розладів образу тіла та психічного здоров’я після хірургічного лікування. Реалізація проекту дозволить перевірити конкретні гіпотези, які виходять за межі основної гіпотези: Гіпотеза І: пацієнти зі сколіозом після когнітивно-поведінкового втручання матимуть менше порушень образу тіла та психічного здоров’я порівняно з пацієнтами зі сколіозом без такого втручання. Гіпотеза ІІ: пацієнти зі сколіозом сприймають деформацію тіла, пов’язану зі сколіозом, неадекватно, перебільшено до і після хірургічного лікування. Гіпотеза ІІІ: очікування пацієнтів зі сколіозом щодо зовнішнього вигляду фігури будуть вищими, порівняно з очікуваннями контрольної групи. Гіпотеза IV: самооцінка пацієнтами свого силуету та очікування пацієнтами бажаного вигляду силуету не будуть пов’язані з клінічними та рентгенологічними параметрами, що описують сколіоз. Гіпотеза V: очікування пацієнтів щодо бажаного вигляду їхнього силуету будуть модифіковані під час виконання завдання, що передбачає оцінку силуету іншої людини, яка має схожий силует з обстежуваним. Гіпотеза VI: пацієнти з більш вираженими розладами образу тіла виявлятимуть більший інтерес до простих силуетів і матимуть більше розладів психічного здоров’я порівняно з учасниками без виражених розладів образу тіла. Гіпотеза VII: пацієнти переоцінюють естетичну негативність деформації свого тіла до і після хірургічного лікування порівняно з оцінкою лікарів. Гіпотеза VIII: пацієнти з більш тривалим післяопераційним спостереженням матимуть менш виражені порушення психічного здоров’я та образу тіла за кількісними та якісними (проективними) тестами. Гіпотеза IX: оцінки форми тіла в якісних дослідженнях і віртуальних завданнях до і після хірургічного лікування сколіозу не виявлять зворотного зв’язку.

Використаний метод/методологія дослідження. Дизайн дослідження – лонгітюдне клінічне дослідження з 1-річним післяопераційним періодом спостереження, з рандомізацією в досліджувані групи. Вивчає зміни в образі тіла та психічному здоров’ї у пацієнтів зі сколіозом після застосування (експериментальна група пацієнтів) або без застосування (контрольна група пацієнтів) когнітивно-поведінкової терапії. Оцінка буде проводитися в три етапи: до хірургічного лікування, протягом 2 тижнів після хірургічного лікування та через 12 місяців після операції. Крос-секційний аспект дослідження стосується відмінностей в оцінці зовнішнього вигляду фігури з точки зору пацієнток, лікарів та здорових дівчат-підлітків. У дослідженні візьмуть участь 106 пацієнтів, яким показане хірургічне лікування сколіозу

і які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої ортопедії та травматології Медичного університету ім. Кароля Марцинковського в Познані, їхні лікарі та 106 здорових осіб контрольної групи. Буде використано простий випадковий відбір у дослідницькі групи. Когнітивно-поведінкова терапія в експериментальній групі складатиметься з восьми 2-годинних сесій, спрямованих на те, щоб допомогти пацієнтам прийняти свою нинішню форму тіла і відчути задоволення від косметичних результатів хірургічного лікування. З точки зору методики рентгенологічного та клінічного обстеження, рентгенограми будуть зроблені в положенні стоячи з оглядом кісткових пластин стегна в передньо-задній проекції до і після хірургічного лікування. Серед параметрів, що аналізуються, будуть величина кута Кобба, трансляція піку, ступінь інструменталізації та відсоток корекції сколіозу після хірургічного лікування. Також будуть зібрані соціально-демографічні дані. З точки зору методології психологічного обстеження (кількісний підхід): пацієнти заповнять польські версії Trunk Appearance Perception Scale (TAPS), Spinal Appearance Questionanire (SAQ-версія для пацієнтів), Опитувальник сильних сторін і труднощів для пацієнтів-25 (SDQ-25 для пацієнтів) та Trunk Aesthetic Clinical Evaluation (TRACE). Лікарі заповнять TRACE. З точки зору методології психологічного обстеження (якісний підхід), пацієнти будуть оцінюватися за допомогою тесту “Малюнок людської фігури”; їх попросять намалювати себе, а потім жіночу та чоловічу фігуру. Оцінювання малюнків відбуватиметься відповідно до Системи оцінювання тесту на малюнок людської фігури за Копітцем, з нашою оригінальною модифікацією. Що стосується завдань віртуальної реальності, то на основі 3D-сканування тіла для кожного учасника будуть створені 3D-фігури, варіюючи кут Кобба учасників на ± 20%. Аватари будуть показані у дзеркальній віртуальній реальності. Учасники визначатимуть персонажі відповідно до їхньої поточної та бажаної форми тіла.

Вплив очікуваних результатів на розвиток науки. Це буде перше дослідження з використанням біометричних фігур віртуальної реальності для оцінки змін у сприйнятті тіла у пацієнтів зі сколіозом. Його результати можуть зробити значний внесок у розвиток міждисциплінарної реабілітації пацієнтів зі сколіозом після хірургічного лікування. У майбутніх дослідженнях віртуальні завдання можуть бути використані для оцінки терапії, заснованої на впливі. Методи цього типу можуть бути використані для розробки втручань, спрямованих на зменшення стигматизуючих переконань щодо людей з легко помітними деформаціями тіла, які важко змінити за допомогою більш традиційних терапевтичних підходів.

ПОШИРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ – РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ